Блог

Про що пісня: про наболіле звісно. Питання “чи вмер сьогодні путін” щоденно приходить в голову мільйонам українців, особливо під час повітряних тривог. Та безпосереднім поштовхом до створення пісні став телеграм-бот “Чи помер путін сьогодні”, який і досі пише у відповідь: “Ще ні(“. Це наче пароль і відгук, які обігруються в тексті на тлі юнацьких спогадів, повсякденних проблем і навіть думок про життя після смерті.

Пісня була створена “дистанційно”. Кожен з учасників записував свої партії самостійно.

Над піснею працювали:

1. Андрій Пелепець (вокал, бас, редагування треків);
2. Юрій Дюканов (гітара);
3. Олексій Лінник (барабани);
4. Міхал Крол (зведення та мастеринг);
5. Наталія Арнаут (художнє оформлення).

Spotify, Apple Music, Deezer, YouTube — тут.

Lamia — це вибухова суміш пост-гранджу та ню-металу, де кожна пісня звучить як відверта розмова з внутрішніми демонами. Альбом для тих, хто вдень працює в офісі, а ввечері шукає порятунок у гучних гітарах, щоб заглушити шум власних думок.

У центрі — образ Ламії: відьми-спокусниці, яка спершу здається вразливою, але поступово бере контроль. Ця метафора пронизує весь реліз — боротьба зі страхами, токсичними спогадами, крихкістю часу та суперечливими почуттями.

Lamia балансує між жорстким гітарним драйвом і атмосферними мелодіями. Від шаленого напруження (“Ворог тут”, “Скандал”, “Sirens”) до глибокої ностальгії та інтимних моментів (“Dream Home”, “Перед світанням”) — альбом проводить слухача через спектр емоцій, знайомих кожному, хто відчував розрив між внутрішнім бунтом і зовнішнім “нормальним” життям.

Це платівка про пошук себе серед хаосу: кохання, що палає, але ранить; спогади, які гріють, але тримають; час, що розсипається, як уламки скла. Lamia звучить як саундтрек покоління, яке прагне вирватися з корпоративних стін і знову відчути свободу.

F.Hate не просто випустили альбом — вони створили простір для тих, хто готовий зустрітися зі своїми тінями.

https://uadd.me/fhatebandofficial

«Байконур» вже в мережі!
Слухайте на всіх стрімінгових платформах

https://song.link/9mzht7vjgxtwp

Дізнайтесь більше про композицію та її створення

https://sd.ua/news/32786

Приємного настрою та гарного прослуховування!
З любов’ю,
Ваш український рок-гурт TWO BUS

Гурт “МеріЛінор” на два роки зникнувший з радарів нагадує про себе черговим синглом з майбутнього плануємого альбому “Любов смерть + панкрок”.

Пісня так і називається — “Трек перший”. Це енергійна композиція про швидкість, про любов, про життя. Нам вважається що кожен з слухачив знайде там щось про себе.

Дата релізу: 13 березня 2025 року
Виконавець: Code Emma
Жанр: Metalcore, Nu Metal, Djent

«ТЕМНІ ЧАСИ» (https://open.spotify.com/album/5YQkm8deTl2y3TnZBbO2RL?si=ltEMfloOQ6iOvPa1cBD5mA) — це не просто новий реліз від Code Emma, це маніфест цілої епохи. Альбом відкриває двері у світ внутрішніх битв, відчаю та надії, ставши голосом тих, хто шукає світло у пітьмі.

Темрява, яка пробуджує світло
Кожна пісня альбому — це окрема глава, наповнена емоційною правдою та безкомпромісним звучанням. Треки відкривають слухачеві глибини людської свідомості, досліджуючи теми болю, внутрішніх конфліктів і сили залишатися незламним.

Треклист і тематика пісень:

1. «Я Бачу Смерть» — потужний маніфест про зіткнення зі смертю, страхом і тим, як ці переживання змінюють нас із середини.
2. «Останній Крок» — розповідь про внутрішню боротьбу перед фінальним рішенням, яке може змінити життя назавжди.
3. «Молитва» — крик про допомогу в моменти, коли надія здається втраченою, але дух залишається незламним.
4. «Відчай» — відображення глибокої емоційної кризи, коли реальність стає нестерпною, а вихід здається неможливим.
5. «24.02» — емоційна хроніка першого дня повномасштабного вторгнення: шок, біль і рішучість боротися до кінця.
6. «Місто» — гімн урбаністичній ізоляції, що передає відчуття внутрішнього тиску та спробу знайти сенс у світі, де смерть і страждання стали звичними.

Голос у темряві
«Ми прагнули створити альбом, який не лише розповість про наші особисті переживання, але й допоможе кожному слухачу знайти частину себе у цих історіях. Це наш голос у темряві, наш крик про допомогу, який, сподіваємося, буде почутий. Головний меседж: Кожен має свої темні часи, але саме вони роблять нас сильнішими.» — Code Emma

Звук, що пронизує до кісток
За продакшн альбому відповідав Nikolas Quemtri (https://www.instagram.com/quemtri/), один із провідних українських саунд-продюсерів. Його майстерність дозволила досягти унікального балансу між брутальністю рифів, атмосферністю та мелодійністю.

Не пропусти подорож у «Темні Часи»
Альбом вже доступний на всіх стрімінгових платформах — переходь за посиланням, щоб почути голос нової ери Українського металу.

Слухати альбом: https://open.spotify.com/album/5YQkm8deTl2y3TnZBbO2RL?si=ltEMfloOQ6iOvPa1cBD5mA

Вдячність тим, хто долучився до створення кліпу!

У кліпі використані відеоматеріали, надані 82-ю окремою десантно-штурмовою Буковинською бригадою ЗСУ. (https://82dshv.mil.gov.ua/)Дякуємо за співпрацю та за ваш захист!

Герої серед нас!
Захисти своїх рідних – вступай до лав 82 ОДШБр (https://82dshv.mil.gov.ua/)!

Окрема подяка воїну 82-ї бригади на позивний «Вовчик» за головну дебютну роль у кліпі.
Детальніше про нього – тут (https://www.facebook.com/100090346777907/posts/594571143564440/?mibextid=rS40aB7S9Ucbxw6v)

Вони тримають фронт – ми тримаємо тил!

Дякуємо родині Відмиш – Дмитру, Ірині та їхній донечці Вероніці за участь у зйомках.

Дмитро у житті – не професійний актор, а власник фірми зі встановлення металопластикових конструкцій. Підтримати його справу можна тут https://www.instagram.com/tvoe_vikno_pervomaisk

Ірина працює бухгалтером, але втілила свою роль так, ніби акторка за покликанням! Підписуйся https://www.instagram.com/irenvidmysh

Дякуємо Divaki Production (https://divaki.com.ua/) за всеосяжну підтримку!

Divaki Production (https://divaki.com.ua/) – це професійна продакшн-студія, що займається створенням кліпів, реклами, художніх та документальних фільмів, а також анімації. Вони працюють з найкращими технічними спеціалістами та забезпечують зйомку повного циклу – від ідеї до фінального монтажу.

Контакти Divaki Production:
Сайт: divaki.com.ua (https://divaki.com.ua/)
Email: info@divaki.com.ua
Телефон: +38 (063) 814 88 14

Окрема подяка Nikolas Quemtri!

Створення цієї пісні стало можливим завдяки співпраці з саунд-продюсером Nikolas Quemtri (https://www.instagram.com/quemtri) – талановитим музикантом, який завжди знаходить ідеальний баланс між потужністю метал-звучання та глибокою емоційністю. Його продакшн додає композиціям унікальну атмосферу та відточену якість, яка не залишає байдужими. Працюючи над треком, Nikolas не лише втілив свою майстерність у звукорежисурі, а й допоміг створити сильне та виразне звучання, яке пронизує до кісток.

Підписуйтесь на Nikolas Quemtri в Instagram: @quemtri (https://www.instagram.com/quemtri)

Готуйтесь до потужного кліпу!

Дата релізу: 24 лютого 2025 року
Виконавець: Code Emma
Жанр: Metalcore, Nu Metal, Djent, Deathcore

Гурт «69 Кроків», який вже здобув популярність своєю емоційною глибиною та потужною енергетикою, оголошує про офіційну зміну назви. Відтепер колектив носитиме ім’я «Code Emma». Це нова глава в їхньому творчому шляху, що символізує трансформацію та ще більш амбітні горизонти.

Альбом «ТЕМНІ ЧАСИ» — це не просто музична добірка, а повноцінний концептуальний проєкт, що досліджує найтемніші сторони людського життя: боротьбу з депресією, розчарування, внутрішню пустоту, пошук сенсу та надії серед хаосу. Альбом включає треки, які глибоко резонують з сучасними реаліями, торкаючись болючих тем самотності, внутрішніх конфліктів і боротьби за власну ідентичність.

Пісні з альбому, такі як «Я Бачу Смерть», «Останній Крок», «Молитва» та «Відчай», сповнені лірики, яка вражає до глибини душі, і музики, яка пробуджує найсильніші емоції. Кожен трек — це окрема історія, яка формує єдине полотно важких, але життєствердних роздумів.

«Ми прагнули створити альбом, який не лише розповість про наші особисті переживання, але й допоможе кожному слухачу знайти частину себе у цих історіях. Це наш голос у темряві, наш крик про допомогу, який, сподіваємося, буде почутий. Головний меседж: «Кожен має свої темні часи, але саме вони роблять нас сильнішими.»

«ТЕМНІ ЧАСИ» стане доступним на всіх стримінгових платформах 24 лютого разом з релізом кліпу на однойменну пісню «24.02». Не пропустіть нагоду відчути цей емоційний вихор і приєднатися до тих, хто готовий зануритися в цей потужний музичний експіріенс.

26 липня відбулась прем’єра нової пісні гурту «8 куля» – «Небо». Фан-посилання на усі найпопулярніші платформи (Spotify, YouTube Music, Apple Music, Deezer) – тут.

Посилання на прем’єру сюжетного кліпа на YouTube – тут;

Стиль: Hard Rock, Melodic Hard, Prog Metal.

Текст про те, як жити зараз під українським небом, яке під час повітряних тривог стає смертельно небезпечним. Про ракетний терор росії, який не можуть або не хочуть припинити всемогутні світу цього. Повний текст – тут.

Трек від задуму до кінцевої фонограми створювався дистанційно по інтернету. Робота йшла важко, декілька разів змінювалась мелодія та текст, безліч разів аранжування. Таким чином реліз пісні дуже затягнувся і ми вже навіть думали, що скоро пісня про те, як з неба сиплються ракети, стане неактуальною. На жаль, ні!

Барабани записав  Олексій Линник. Зведення та мастеринг – Міхал Крол (Польща). Обкладинка із залученням ШІ. Автор сюжетного відео-кліпу – Наталя Арнаут. Усе інше – гурт «8 куля».

Друзі, ми щиро раді поділитися чудовою, на нашу скромну думку, новиною. 14 травня ми презентуємо нову пісню «Дувай-ва». Ну, як нову. Насправді це народна пісня, веснянка, яку ми записали під час телефонної розмови від Насті Павлівни Зеленько з с.Розумівки, що на Кропивниччині.

Це легендарна постать для етнографічного проєкту «Баба Єлька». Чи не найбільше старовинних пісень в рамках проєкту ми записали саме від неї.

Дувай-ва — вегетативна веснянка, яку співали від настання весни до зелених свят. Ритмічна, проста, нав’язлива, вона міцно засідає в голову, допомагає виконувати механічну роботу. Таку пісню найкраще співати великою компанією під час спільної справи, толоки.

Запрошуємо до прослуховування 14 травня на будь-якій зручній платформі — Дувай-ва (Duvai-va) by YELKA — DistroKid

Будемо дуже вдячні за ваші відгуки та враження

https://sd.ua/news/24490

Частина музикантів гурту “Two Bus” після окупації Луганська виїхали до Сєвєродонецька. Там музиканти жили й продовжували писати пісні та виступати. З початком повномасштабного російського вторгнення учасники гурту покинули місто та роз’їхалися по різних містах України та Європи. При цьому колектив продовжує свою творчість та навіть дає концерти.

“Сєвєродонецьк онлайн” поспілкувався з фронтменом гурту Дмитром Прохою та дізнався, як музикантам вдається творити в новій реальності та з якими викликами довелося зіштовхнутися.

– Розкажіть, будь ласка, що наразі відбувається з гуртом, як проходять ваші репетиції, чи змінився склад колективу?

– Краща репетиція – це концерт (посміхається — ред.) Буває так, що пишемо пісні – або я складаю, або Женя – ми зустрічаємося на концерті й граємо їх. Або все записали, а по відеозв’язку обговорили. Зустрілися перед концертом, зіграли.

Зараз ми зробили програму більше електроакустичну, це – рояль, гітара, вокал, перкусія. Якщо концерти у Львові – плюс губна гармоніка. Звісно, що більшість пісень, які ми граємо зараз, написані після повномасштабного вторгнення. Ми відмовилися від російськомовного репертуару. Ранішні свої пісні ми не перекладали, бо вирішили, що краще буде написати нові. А ті хай залишаються такими, як були.

– Чи змінився характер пісень після повномасштабного вторгнення?

– Воно так складалося, що і до 2014 року, і після (до 2022-го) у нас була більш така військова тематика. Зараз пишемо більше про мир, людські стосунки. Бо ще у 2018 і навіть у 2022 році нам закидували, що ми співаємо про війну, мовляв, це наша болюча тема.

Мені здається, що митці мають трохи дивитися уперед. Я розумію, що деякі події не можна передбачити, але можна й потрібно говорити про речі, які відбуваються у суспільстві. Наприклад, була пісня, яку написав навесні 2013 року з таким приспівом: “Когда я спал, погибли люди”. Зараз вона вже набирає інших сенсів.

Окремо хочу сказати про використання нецензурної лексики. Зараз багато хто вживає її у піснях, таким чином підкресливши емоційно якусь частину. Це наразі модно. Але мені здається, що треба від цього відходити, бо ми – культурна нація.

– Чи даєте ви зараз концерти? Наскільки змінилася кількість виступів?

– В умовах часу й простору, в якому ми знаходимося, хотілося б частіше зустрічатися, але маємо, що маємо. У 2023 році ми грали у Гадячі, у Львові два концерти дали, у Києві виступали, у Харкові, у Черкасах на фестивалях “Крутий заміс” та “День вуличної музики”.

Концерт у Києві у 2023 році

Пісні написані та пишуться, їх би записати, а це – студійна робота. Ми, на жаль, у різних містах знаходимося: не тільки в Україні, але ще й за кордоном. Але намагаємося вибудовувати цю роботу. Щось записуємо тут, відправляємо нашим учасникам, які зараз у Німеччині. Вони дописують духові, роблять аранжування. Потім зводимо або тут, або там наш звукоінженер Антон. Все йде якимось таким шляхом.

Ми складаємо соціальні пісні, я б назвав це сучасним веризмом. Сучасна українська рок-поезія.

– Вас запрошували на благодійні концерти? Чи може ви самі збирали гроші на підтримку військових?

– 16 лютого цього року був перший наш цьогорічний концерт. Це був благодійний виступ у Черкасах, там збирали кошти на ЗСУ. Минулого року у Гадячі ми теж грали благодійний концерт. Вони зараз, можна сказати, що всі благодійні. Для нас і для людей зараз важливіші зустрічі й спілкування, ніж заробітки з концертів.

У березні 2022 року, коли я приїхав у Чернівці, до мене підійшов музикант з філармонії й каже: “Тут приїхало багато людей творчих, але нам нема де всім зібратися, люди по декілька тижнів зі зйомних квартир не виходять, тож давай щось організуємо”. Ми зробили такий “безафішник”, на нього прийшли люди з Харкова, Києва, – ті, хто на той час перебував у місті. Вони тоді потребували підтримки. Коли дізнавалися, що я з Луганська, то їм ставало трохи легше, бо вони бачили, що такі не одні й що життя триває.

– Що наразі вас надихає на творчість? Чи є якісь зміни у тому, що надавало сил творити раніше й після повномасштабного вторгнення?

– По-різному буває. Можна відкрити якусь світлину чи ще щось і воно надихає. Загалом процес творчості спонтанний. Немає такого, що мені треба написати пісню, я сідаю і пишу. Колись мене запитали, скільки пісень на тиждень я пишу (посміхається — ред.) – ну у мене такого немає. Загалом є такі методики, вправи, але це не моє. Може бути так, що й місяць-два нічого не йде, ну не той рядок, а буває навпаки – розумієш, що натхнення прийшло, це таке приємне відчуття, тоді пишеш швидко.

Бувало таке, що пісня з’являлася за 20 хвилин.

– Щодо студій звукозапису: де ви записуєте свої альбоми? Чи дорого це обходиться?

– Перший альбом наш ми записали на домашній студії у Чернівцях. Зараз накопичуємо матеріал і записуємо його у Києві. Нам так зручніше, бо там наш клавішник і туди зручніше усім їхати. У міру того, як накопичуємо кошти, плануємо, щоб у всіх був вільний час і збираємося. Маленькими кроками йдемо, але у нас це – природний процес.

Звісно, хочеться виразитися, бо це різні відчуття: коли написав пісню і коли приходиш до студії, починаєш робити аранжування, писати інструменти, а потім пісню зводять, все міксується – вона починає по-іншому виглядати.

Для нас зараз в умовах відсутності великих коштів виходом є запис пісень та випуск їх на стрімінгових платформах. Хоча я завжди казав, що фізичні носії також потрібні. У нас навіть суперечки були: мені казали, що вони не потрібні, бо ми живемо в епоху цифрових технологій. Але нещодавно мені написав хлопець, чи є у нас диски, він хотів купити. А їх немає. Ну, ми домовилися, що коли зробимо, то йому презентуємо першим. Тут теж все впирається в гроші. Я ще у 2020 році дізнавався, скільки коштуватиме зробити 500 екземплярів, це було 20 тисяч. Сума наче не велика й не мала, а гроші треба десь взяти. Тоді вирішили замість дисків записати та випустити три-чотири пісні.

– Як шукаєте організаторів? Чи може вони на вас “виходять”?

– Є таке й що мені пишуть, є, коли самі телефонуємо, пропонуємо. Минулого року у жовтні я приїхав до Львова. Мої знайомі робили спектакль-перфоманс у Домі Франка. А у нас якраз була акустична програма. Після вистави ми прибирали апаратуру, прийшла артдиректорка, ми обмінялися номерами. За декілька днів нас вже запросили на концерт.

– Чи виходить на цьому заробляти?

– Я ще раніше казав: чи буде виходити заробляти, чи ні – ми все одно будемо робити музику.

Я писав якось заявку на грант, щоб записати платівку та зробити декілька концертів, але мені його не погодили. Було таке, що хотіли зіграти у Чернівцях на День вуличної музики. Але нам потім організатори повідомили, що якось так склалося, що наші тексти не підходять в концепцію заходу. Якийсь, на мій погляд, суцільний конформізм відбувається зараз.

З приємного: минулого року нам запропонували підписати угоду зі Спілкою авторів. Це дуже класно, бо можемо вже офіційно назвати музику авторською і вона стає вже інтелектуальною власністю. І якщо її будуть слухати, то можуть бути дивіденди та роялті. Ми їх плануємо вкладати у нашу музику.

Зрозуміло, що все впирається в грошове питання, але робити якісь заклики (тим паче зараз – під час війни) щодо фандрейзингу ми не робили й не збираємося. Єдине, що я у 2022 році, коли ми вирішили випустити live-альбом, попросив у друзів допомоги на його зведення та мастеринг.

– Скільки вас зараз людей у групі?

– Програму зробили на трьох і збиралися їхати до Черкас, але наш клавішник працює в Національній опері, і у нього якраз була вистава. Ми думали чи скасовувати, чи переносити концерт, потім вирішили, що гратимемо акустику. А коли приїхали на концерт, то так склалося, що прийшов знайомий барабанник з Черкас Василь Туровський, ми з ним спробували грати – все вийшло. Потім підійшов сєвєродончанин Дмитро Пастухов, каже: “Є гітара? Я б підіграв”. Знайшли йому інструмент і зіграли таким складом. Вийшло в хорошому сенсі рок-н-рольно. Виконали спрожогу 13 пісень.

Дмитро взагалі був тоді у відрядженні, побачив афішу й така зустріч у нас трапилася.

– Мрієте, щоб зустрітися усім колективом та зробити репетиційну базу? Щоб усі були в одному місці?

– Звісно. Ми у 2014 році коли поїхали у Сєвєродонецьк, то десь з 2017-го працювали з гуртом «Parallel» з Кремінної й там у нас була невеличка, нехай “шевченківська хатинка”, але своя репетиційна база. Це було дуже зручно. Так, там не було інструментів чи обладнання за останніми технічними умовами, але достатньо було для того, щоб у нас була своя така майстерня. Були репетиції, ми частіше зустрічалися, програма була напрацьована приблизно з 50 композицій.

З кремінянами ми грали останній раз у січні 2022 року. Зараз ми спілкуємося, тримаємо зв’язок, ділимося творчими ідеями.

– Після деокупації Сєвєродонецька повернетесь у місто? Воно стало для вас рідним?

– Так, звісно. У січні минулого року ми грали свій перший концерт з новою програмою у Києві. Я кажу: хлопці, мені треба на “лівобережку” з’їздити, вони питали навіщо? Я їм відповів: ви не розумієте, мені треба зарядитися. Тягне мене на східну Україну.

Повертатися будемо однозначно.

Концерт у Сєвєродонецьку у листопаді 2021 року

– Які плани? Чи будете записувати новий альбом?

– Звісно, ми плануємо. Почали в тому році записувати. Дві пісні випустили: одну синглом, одну у вигляді EP. Потім записали ще три пісні. У планах зробити повноцінний україномовний альбом з 12 пісень. До цього йдемо. Також ми плануємо писати пісні й надалі, зустрічатися з людьми, грати концерти, може, якусь відеороботу зробити. Все залежить від часу. Плюс до того – ми у різних містах, що не дуже зручно.

Плануємо дати концерт у Дніпрі, там наших багато. Загалом люди пишуть, питають, чи будемо ми в тому, чи іншому місті виступати.

Це дуже приємно, коли до тебе підходять і кажуть, що музика – це терапія. Мабуть, у самурая дійсно немає цілі, є тільки шлях – так можна зараз охарактеризувати нашу діяльність. Як буде далі – покаже час.